педагогічне есе

Педагогічне есе

У кожної людини, ким би вона не була, є вчитель. І в само­го вчителя теж є вчитель. Видатні вчені, митці, політики, перш ніж стати видатними і відомими, також були учнями своїх учителів. Ніхто ніколи і ніде не ставав сам по собі вченим, мудрецем, художником, чемпіоном. Тому й не дивно, що вчитель – це не професія, а покликання. Покликання навчати, розуміти,  допомагати, спонукати, оберігати, наставляти… Цей перелік можна продовжувати до нескінченості. Адже не можливо одним словом описати багатогранність людини-педагога.

Я, Турецька Неоніла Вікторівна, працюю викладачем в  Вищому професійному училищі №24 м. Заставна вже 27 років.

       Чи планувала  я, свій життєвий шлях присвятити педагогіці? Стати вчителем. І чи думала я, що моєю роботою буде викладання? Ні. Але обставини вирішили все за мене. І зараз я вдячна долі за те, що вона дала мені цей вибір. Кожного ранку коли заходжу в кабінет, я вирішую низку педагогічних питань, проблем. Порівнюю себе теперішню і ту яка тільки прийшла працювати. Спочатку були  невдачі і розчарування. Але йшов час і разом зі своїми учнями, я вчилася, з’явилася впевненість, навчилася знаходити спільну мову з дітьми, я полюбила свою роботу.

Вчитель, педагог, викладач…Скільки синонімів одного слова. Бути вчителем, означає не просто знати свій предмет, а бути обізнаним у різних сферах життя, бути відкритою, небайдужою, люблячою людиною. Ми самі виховуємо собі учнів, від нас залежить їхнє ставлення до нас. Якщо з розумінням ставитися до дитини, не вимагати більше її можливостей, враховувати її інтереси – то вона віддячить тобі таким же ставленням до тебе і твого предмету. Дуже важливо не втратити повагу, не зробити помилки – яку виправити пізніше буде дуже складно. Кожна дитина – це маленький всесвіт, і, правильно дібравши ключик, можна виховати особистість. А найбільшою винагородою для вчителя є досягнення його учнів, їх життя, і відчуття того, що ти допоміг ставленню людини. Це прекрасно, що вчитель може бути порадником, провідником і володарем знань.

Вчитель повинен постійно самоудосконалюватися. Особливо в наш час. Вчитель, що володіє комп`ютером, має унікальну можливість інтенсифікувати навчальний процес, зробити його більш наочним та динамічним. При цьому він економить час на підготовку до уроку, сили і засоби. І це не є примхою моди, це вже є потребою. Сучасний учень отримує великий обсяг наукової інформації поза школою, поза уроками. В той же час він, стає більш вимогливіший до подачі матеріалу

Я відкрила масу переваг для себе, у використанні ІКТ. Наприклад, за нестачею або відсутністю матеріалу, можна показувати приклади  на екрані за допомогою Інтернет ресурсів, презентацій створених власноруч. І хоч, як показала практика, підготовка до уроку з використанням мультимедіа, займає багато часу, але воно того варте.

Працюю над методичною проблемою :
«Формування професійної мобільності майбутнього випускника будівельної галузі»
         Основним суспільним завданням, що стоїть сьогодні перед профтехосвітою є виховання всебічно розвиненої особистості учня, який, набувши високого рівня професійних навичок, зможе працювати і жити в сучасних умовах ринкової економіки . Важливу роль у досягненні цієї мети відіграє викладач спецтехнології. При викладанні спецдисциплін я намагаюсь урізноманітнювати форми і методи навчання з урахуванням особистостей учнівського колективу.
Перевагу надаю особистісно орієнтованій , розвивальній та інтерактивній технології навчання . На всіх етапах навчально – виховного процесу використовую індивідуальний підхід: диференціюю обсяг і складність завдань , надаю регулярну допомогу тим учням , які мають прогалини , ретельно контролюю виконання завдань , розвиваю в учнів вміння самоконтролю та раціонального планування навчальної праці.

  Щоб бути цікавою учням, потрібно завжди вчитися, постійно бути у творчому пошуку. При цьому потрібно поставити себе до рівня учня, дуже важливо не стільки дати знання, скільки навчити добувати їх, знаходити потрібну інформацію, зіставляти факти, зробити так, щоб учень відчував себе частинкою уроку. А це і є робота вчителя.

Головним завданням учителя є не тільки донести до учнів свій предмет, а й допомогти їм полюбити процес навчання, не сприймати його, як важку повинність, а домогтися відчуття у учнів того, що навчання принесе їм радість пізнання, відкриє невідомі раніше горизонти, підніме на вищий рівень розумової культури. Адже , не даремно говорить народна мудрість: «Знання в щасті прикрашає, а в нещасті утішає». Процвітання держави можуть забезпечити лише розумні й хазяйновиті господарі, високоосвічені і віддані рідній державі політики, справедливі судді, учні і спеціалісти, здатні творити і впроваджувати високі технології у виробництво. Адже, яким буде сьогоднішнє молоде покоління, такою буде і майбутня доля України. При цьому, головну роль у вихованні, навчанні та встановленні молодих особистостей відведено саме вчителю. Це вони, наші педагоги, ведуть нас до основної мети, долаючи тернистий шлях, долаючи всі труднощі та перешкоди. Учитель повинен підготувати дитину до основного уроку, уроку, який називається життям, в цьому уроці уже не буде перерв та канікул , але саме він є для людини найголовнішим. Однак, без учителя жоден учень не зможе вступити до бурхливого та нестримного життєвого моря. Тому , я пишаюсь, що я педагог, що саме я одна із тих людей, хто створює освіту в Україні. Адже, навчання це не лише особиста справа кожного, а й обов’язок перед усім народом, перед ненькою Україною. Процвітаюча, індустріально та науково-технічно розвинена держава – це не утопія, а реальність, яка можлива завдяки високоосвіченому народові.