Будівельна галузь є однією з найважливіших галузей народного господарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання країни. Важливість цієї галузі для економіки будь-якої країни можна пояснити таким чином: капітальне будівництво створює велику кількість робочих місць та використовує продукцію багатьох галузей народного господарства.
Економічний ефект від розвитку цієї галузі полягає у мультиплікативному ефекті коштів, вкладених у будівництво. Адже з розвитком будівельної галузі розвиваються: виробництво будівельних матеріалів і відповідного обладнання, машинобудівна галузь, металургія та металообробка, нафтохімія, виробництво скла, деревообробна і фарфоро-фаянсова промисловість, транспорт, енергетика тощо. Також будівництво як жодна інша галузь економіки сприяє розвитку підприємств малого та середнього бізнесу.
Розвиток будівельної галузі неминуче викликає економічне зростання у країні та розв’язання багатьох соціальних проблем. На сучасному етапі досить складно говорити про будь-яку конкурентоспроможність цієї галузі. Якщо на регіональному рівні чітко простежується тенденція верховенства будівельних організацій центральних районів і великих міст-мільйонерів у зв’язку з їх значними потужностями й інвестиційною привабливістю, то на глобальному рівні будівельна галузь України значно відстає через брак необхідних фінансових та організаційних перетворень. Щоб окреслити коло проблем, з якими зіштовхується будівельна галузь України, та розробити пропозиції щодо їх розв’язання, необхідно зробити загальне дослідження стану галузі.
Подолання проблем вимагає не лише розуміння сьогоднішньої ситуації, а й об’єктивної оцінки наслідків тих процесів, що відбувалися протягом останніх десяти років.
На сьогодні зведенням нового та впровадженням у дію вже побудованого житла в Україні займається Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства, одним із пріоритетних завдань якого є створення сприятливих умов для розвитку будівельного комплексу.
Для розуміння загальної ситуації необхідно провести експрес-аналіз стану будівельної галузі за останнє десятиліття та проаналізувати зміни, що відбулися за такими напрямами: промислове, житлове й незавершене будівництво. Основний матеріал і результати.
Будівництво в Україні нині перебуває в стані занепаду: основні фонди зношені майже на 60%, у середньому на одну родину вони втричі менші, ніж у Росії, та вчетверо, ніж у Литві. Порівняно із західноєвропейськими країнами забезпеченість житлом в Україні менша у 3 –
У 2000 році прибутково спрацювало за січень – листопад лише 41% загальної кількості великих і середніх підприємств: порівняно із січнем того ж року питома вага таких організацій зменшилася на 13%. Стан промислового будівництва та перспективи його розвитку обумовлюються загальним станом економіки України, де в поточному році відмічалися позитивні зміни. Уперше за роки незалежності України було отримано приріст обсягів ВВП на 5,6%, обсяг промислової продукції зріс на 9,7% порівняно з 1999 роком та на 26,2% зросли інвестиції в основний капітал. За період із січня по вересень 2012 року підприємства виконали робіт на 42,1 млрд. грн., що у порівняних цінах становить 90,9% до обсягів будівництва попередніх років. Спад виробництва спричинений передусім скороченням обсягів зведення будівель та споруд на 10,6%, а також установлення інженерного устаткування будівель і споруд на 4,2%.
Основною проблемою розвитку будівництва залишається збільшення собівартості робіт через подорожчання основних складових будівництва. З метою підтримки рівня рентабельності будівельні компанії вимушені підвищувати вартість робіт та послуг, що в результаті негативно впливало на динаміку попиту з боку замовників (інвесторів).
Збитковість будівництва зменшує його інвестиційну привабливість. У минулому році кількість збиткових компаній перевищувала 55% від загальної кількості підприємств галузі. Повільне зростання довго-строкового кредитування також обмежувало можливості для нарощування фінансування інвестиційних проектів. Скорочення обсягів наданих позик громадянам і нефінансовим корпораціям на придбання, будівництво та реконструкцію об’єктів істотно знижувало попит на них .
Найближчим часом (10 – 15 років) будівництво нових виробничих об’єктів проводитиметься в незначних обсягах. Основними пріоритетними напрямами структурної реорганізації промислового будівництва буде розширення, реконструкція, перепрофілювання і технічне переоснащення існуючих промислових об’єктів. На жаль, уряд не приділяє достатньої уваги промисловому будівництву через підвищення затрат на соціальну сферу, як наслідок – обсяг бюджетних інвестицій у капітальне будівництво різко зменшився.
Що ж стосується житлового будівництва, то у 2000 році не вдалося зупинити скорочення введення житла, якого побудовано 5,36 млн. м2загальної площі. За словами очільника Кабінету Міністрів України − Миколи Азарова у планах на 2011 рік було побудувати 10,2 млн. м2 житла, що відповідає рівню докризового 2007 року.
Окремі колективи в останні роки, незважаючи на складне післякризове економічне становище, зуміли збільшити обсяги робіт. Перш за все це ХК «Київміськбуд», що є безперечним лідером будівельної галузі України, найбільшим та найвизначнішим оператором ринку нерухо-
. Лідером в дещо іншій категорії виступає ПТ «Познякижитлобуд» – українська будівельна корпорація, що спеціалізується на елітних житлових комплексах, об’єктах соціальної інфраструктури та офісних центрах. До складу корпорації входить 20 компаній, у тому числі ті, що займаються технічними та науковими розробками у сфері енергозберігаючих технологій у будівництві. На теренах Полтавської області впевнено утримує першість будівельна компанія ПАТ «Полтаватрансбуд» – це одне з найбільших будівельних підприємств у регіоні, засноване наприкінці 1943 року, яке здатне забезпечити виконання повного виробничо-комерційного циклу робіт: від комплексного проектування об’єктів будь-якого призначення та складності до здачі їх в експлуатацію.
У газеті «Урядовий кур’єр» зазначено показники введення в експлуатацію житла у 2012 році, про що в середині лютого повідомило керівництво Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ. Очікувані 10 млн. кв. м2 виглядають не так вже й погано на фоні повільного розвитку української економіки. Утім це лише одна сторона медалі будівельної галузі – умовно її можна назвати «світлою». Але є ще й «темна» сторона – незавершене будівництво, розгорнутої статистики відносно якого немає на електронному ресурсі Мінрегіону. Лише на сайті Держкомстату можна побачити стан незавершеного будівництва в Україні. Отже, згідно з даними Держкомстату, на початок 2011 року в Україні налічувалося 12519 незавершених будівель: із них на 4321-му (або 34,5%) об’єкті реально велося будівництво, на 7799-ти (або 62,3%) будівельні роботи були припинені, а на 399-ти об’єктах (або 3,2%) – зовсім законсервовані.
Таким чином, реально проблемними були 8 198 об’єктів або 65,5% усього незавершеного будівництва. Із цього випливає, що дві з трьох незакінчених будівель в Україні мають проблеми з добудовою.
Для розуміння повної картини необхідно зупинитися на відносних показниках, які дадуть більше уявлення про глибину проблеми для кожної конкретної галузі. У відносному вираженні найгірші показники по незавершеному будівництву у Кіровоградській області. Там об’єкти, де будівництво тимчасово призупинено, становлять 90,6% усього незавершеного будівництва. Друге непочесне місце – у Житомирської області (88%), третє – у Сумської (83,7%). Найбільш «благополучними» у відносному вираженні областями є Київська (31,8%), Івано-Франківська (34,4%) та Тернопільська (37,6%). Велика різниця відносних показників свідчить не тільки про те, що десь будували більше, а десь менше, але й про ефективність діалогу між місцевою владою, забудовниками, інвесторами та кредиторами.
Якщо подивитися на ситуацію, що склалася, з точки зору квадратних метрів, то бачимо, що за обсягом недобудованої площі попереду всіх
У столиці було недобудовано 402930 м2 житла. Але ця статистика не найгірша порівняно з іншими регіонами: 69,5% площі знаходилося в реально споруджуваних будинках і тільки 30% – в будинках, які не зводилися.
На другому місці за незданими площами знаходиться Одеська область – 156683 м2 із структурою, дуже схожою на київську (69,1% – в реально споруджуваних будинках, 30,9% – у проблемних). Замикає трійку «лідерів» Донецька область – 101 474 м2.
Ще одним важливим з політичної точки зору виміром незавершеного будівництва є ситуація з об’єктами так званого «соцкультпобуту». Саме наявність цих установ багато в чому визначає комфорт і якість життя громадян. Отже, за інформацією Держкомстату України, на 1 січня 2011 р. в нашій країні в стані незавершеного будівництва перебував 2241 об’єкт соціальної культури і побуту, з яких: 76 – ВНЗ, 605 – середні школи, 282 – клуби та будинки культури, 244 – дитячі садки, 514 – лікарні й поліклініки, 1 кінотеатр та 435 під грифом «інші». Перше місце за кількістю соцкультурних недобудов упевнено посідає Львівська область – 188 одиниць, на другому Івано-Франківська область – 154, на третьому Житомирська область – 140.
Якщо дивитися на загальну картину українських недобудов очима самих забудовників з точки зору їх подальших намірів, графічно ситуацію можна схарактеризувати таким чином.
У розрізі житлового будівництва забудовники мають намір продов-жити будівельні роботи на 43,1% об’єктів незавершеного будівництва, остаточно зупинити – на 24,9%. Тобто, кожна четверта житлова недобудова в Україні буде законсервована, а роботи продовжаться на третині об’єктів.
Рисунок 1 – Перспективи забудовників (складено авторами на основі джерела [3])
Основною причиною, з якої будівництво тимчасово призупинено або законсервовано, Держкомстат України в 90,9% випадків називає «відсутність фінансування». Інші причини, такі як «недоцільність будівництва» і «порушення чинного законодавства», відповідно знаходяться в межах статистичної похибки і не являють собою інтересу для розгляду. А ось що ніяк не вкладається в статистичну похибку, так це той факт, що загальна вартість недобудов в Україні оцінювалася у 820 млрд. грн., тобто 55% ВВП України в 2012 році.
Ураховуючи фінансове положення державних і місцевих органів влади, сподіватися на серйозний фінансовий прорив у вирішенні питання фінансування недобудов не доводиться .
Отже, головна проблема будівельної галузі України – формування позабюджетних інвестицій. На сьогоднішній день існує кілька можливих способів залучення ресурсів для кредитування будівництва і придбання житла. Джерелами цих ресурсів, зокрема, можуть виступати: населення, яке потребує поліпшення житлових умов; підприємства, що бажають розв’язати житлові проблеми своїх співробітників; державні органи управління і місцеві адміністрації; фінансові інвестори.
Можливі пропозиції щодо розв’язання цієї проблеми розглянуто з урахуванням досвіду інших країн. Одним із видів фінансового забезпечення житлового будівництва може стати довгострокове кредитування, або іпотека (застава землі та нерухомого майна для отримання в банку довгострокового кредиту). Упровадження в Україні іпотечного кредитування житлового будівництва вкрай важливе як в економічному, так і в соціальному плані. Тому для пожвавлення іпотечного ринку необхідне оздоровлення фінансової ситуації та врегулювання законодавчої бази. Незважаючи на те, що в Україні прийнято Закон «Про іпотеку» (No898-IV від 05.06.2003) [8], нині закладено суперечності у Цивільному і Житловому кодексах: якщо позичальник не повертає кредиту, то закладене майно (в цьому разі –придбане в кредит житло) має відійти з торгів, що суперечить праву кожного громадянина на житло.
Висновки. Таким чином, проблеми ринкової перебудови промисло-вого та житлового будівництва в Україні є надзвичайно гострими й актуальними. Їх розв’язання стане реальним за умови наявності нормативно-правової бази, яка стимулюватиме роботу всіх сфер і галузей будівельного комплексу, а також запровадження принципово нового інвестиційного механізму (іпотеки), що забезпечуватиме надходження до цієї сфери економіки коштів з різноманітних джерел фінансування: державних, приватних, комерційних, іноземних.
1. Анін В.І. Розрахунки ризиків інвестиційних проектів в будівництві [Текст] / В.І. Анін // Формування ринкових відносин в Україні. – 2003. – No6. – С. 18.
2. Левіт Л.Г. Порівняльна ефективність інвестицій у житлове будівництво за формами власності [Текст] / Л.Г. Левіт // Коммунальное хазяйство городов. науч. - техн. сб. – К.: Техніка, 2003, – Випуск 48. – С. 67 – 71.
3. Інвестиції та будівельна діяльність [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.
4. Київміськбуд сьогодні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kyivmiskbud.ua.
5. Данилишин Б. М. Ми перетнули межу // Газета «Економічна правда» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua.
6. Обзор мировых рынков недвижимости [Электронный ресурс]. – Киевский портал недвижимости. – Режим доступа: http://www.domik.net.
7. Федоренко В. Г. Концепція стратегії розвитку будівельного комплексу України на період до 2015 року // Економіка та держава. – 2007. – No1. – С. 3. 8. Закон «Про іпотеку» (від 05.06.2003 No898-IV) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://iportal.rada.gov.u
Немає коментарів:
Дописати коментар