Урок 26 Види і призначення фарбувань. Основи кольорознавства

Урок 26  Види і призначення фарбувань. Основи кольорознавства

Призначення і класифікація малярних робіт

        

 

 

          Вже з давніх-давен людина почала застосовувати фарби для захисту різних будівельних конструкцій, а також з декоративно-художньою метою. Фарба складається з кольорового порошку-пігменту і плівкоутворювальної речовини - в'яжучого. Всі фарби і відповідно фарбування залежно від виду в'яжучого поділяють на водні і неводні.

         Водні фарбування застосовують з декоративною метою для опорядження інтер'єра і зовнішніх поверхонь будинків (здебільшого фасадів). Залежно від в'яжучого, яке використовують для приготування водних фарб, водні фарбування бувають вапняні, клейові, цементні, силікатні і казеїнові.

       До неводних фарбувань належать олійні і емалеві фарбування, а також лакові покриття. Неводні фарбування застосовують для захисту металевих конструкцій від корозії, дерев'яні - від гниття, а обштукатурені - від впливу вологи і незначних механічних пошкоджень, оскільки пофарбована штукатурка у зовнішньому шарі стає більш міцною і водонепроникною. Крім того, неводні фарбування застосовують з декоративною і санітарно-гігієнічною метою. Неводні фарбові плівки легко мити і очищати від бруду, тому в приміщеннях, де більшість поверхонь пофарбована олійними або емалевими фарбами, легше підтримувати чистоту (лікарні, школи, магазини, дошкільні дитячі заклади тощо).

         Захисні властивості лакофарбового покриття залежать від механічних і хімічних властивостей твердої плівки, а також від адгезії її, тобто від здатності міцно з'єднуватись з пофарбованою поверхнею. Якщо механічні і хімічні властивості плівки залежать в основному від властивостей плівкоутворювальної речовини, яка була використана в даній фарбі, а такі речовини випускаються відповідно до технічних умов, то адгезія плівки залежить від здатності поверхні з'єднуватись з певною фарбою, тобто одна і та сама фарба на одній поверхні буде міцно утримуватись, а на іншій – ні.

          Сила зчеплення лакофарбової плівки з поверхнею залежить від механічного зчеплення, хімічної взаємодії між ними і дії електростатичних сил. Міцне механічне зчеплення фарбової плівки і поверхні створюється на пористих поверхнях. Під час фарбування такої поверхні рідка фарба заходить у пори, дрібні щілини і капіляри її і після тверднення фарбова плівка, що утворилась, міцно з'єднується з нею. Тому адгезія плівки на таких матеріалах, як чавун, деревина, штукатурка, картон, плити ДСП, дуже висока.

         При хімічній взаємодії плівкоутворювача з матеріалом поверхні також збільшується сила зчеплення плівки. Це спостерігається при фарбуванні бетону і цегли силікатними фарбами, пластмасових деталей - синтетичними фарбами тощо. Збільшується адгезія також під дією електростатичних сил, викликаних тим, що фарбова плівка і поверхня, яка фарбується, заряджені протилежними зарядами статичної електрики. А, як відомо, протилежно заряджені частинки взаємно притягуються. Від величини зарядів і буде залежати міцність зчеплення плівки з поверхнею.

       Великого значення набуває довговічність фарбового покриття. Чим довше зберігається плівка на поверхні, тим менше коштів витрачається на обслуговування і догляд за будинком під час його експлуатації. Проте фарбові покриття з часом старіють, і, щоб захистити конструкції будинку від руйнування, їх знову фарбують. Старіння, тобто поступове руйнування лакофарбового покриття, в основному залежить від одночасної дії на плівку кисню, повітря, світла, теплоти і води. Кожен з цих факторів окремо може тією чи іншою мірою впливати на довговічність покриття, зменшуючи строк його експлуатації.

      Фарбові плівки руйнуються також під дією електричного струму і ультразвуку. Для встановлення причин старіння плівок треба врахувати дію цих факторів у комплексі. Стійкість фарбових плівок в атмосферних умовах в 10-50 разів менша, ніж у приміщеннях, бо тут на плівку впливають кисень, повітря, ультрафіолетове проміння, вода і часта зміна температури. Під дією температури (понад 200 .250 °С) також спостерігається руйнування фарбових плівок.

      Щоб збільшити строки експлуатації пофарбованих поверхонь, для фарбування слід застосовувати фарби, які утворюють довговічні атмосферостійкі плівки (перхлорвінілові, пентафталеві, силікатні тощо), а також ретельно підготовлювати поверхню під фарбування. Міцність зчеплення плівки залежить також від якості підготовки поверхні, в першу чергу очищення її від іржі, плям кіптяви і мінеральних масел, пилу тощо.

            Залежно від якості малярні фарбування поділяють на прості, поліпшені і високоякісні. Просте фарбування застосовують під час опорядження будинків III класу, деяких промислових і тимчасових будівель, а також підсобних приміщень в різних будинках. Поліпшене фарбування застосовують здебільшого в будинках II класу, а високоякісне- І класу (театри, музеї, палаци тощо).

              Альфрейні опорядження поверхонь (аерографічний розпис, тупування, оздоблення під шовк, декоративний камінь, деревину тощо) виконують лише по високоякісних фарбуваннях. Прості альфрейні опорядження (накатування рисунків валиками, витягування фільонок, виконання рисунків за простими трафаретами) можна виконувати по простих і поліпшених фарбуваннях.

Класифікація кольорів і їхні властивості

         Усі будівельники-опоряджувальники так чи інакше стикаються з роботами, пов'язаними з приготуванням і нанесенням на поверхню кольорових розчинів, з укладанням плиток, опорядженням поверхонь плівками, шпалерами тощо. Тому їм необхідно знати, що таке колір, які його властивості.

         Як уже зазначалось, в кольоровому спектрі виділено тільки сім кольорів, але у природі їх значно більше. Це пояснюється тим, що колір може мати різні відтінки. Крім того, в сонячному спектрі немає чорних, білих і сірих кольорів.

 рис 60

         Якщо покласти на білий папір кілька листків з дерев різних порід, то можна побачити, що всі листки зелені, але відрізняються кольоровим тоном. Людське око може відрізнити близько 150 кольорових тонів.

         Усі кольори поділяють на дві групи: ахроматичні (безколірні) і хроматичні (колірні).

 

         Ахроматичні кольори. Вони становлять групу кольорів, які відрізняються один від одного тільки світлотою. До ахроматичних відносяться білий, чорний і всі проміжні між ними сірі кольори. Світлота кольору залежить від здатності предмета відбивати більшу чи меншу кількість світлових променів, які падають на неї. Якщо поверхня відбиває більше світлових променів, вона здається світлішою, менше — темнішою.

Змішуючи чорну і білу фарби в різних пропорціях, можна одержати цілий ряд сірих кольорів різних за світлотою. Те саме спостерігається під час змішування білого цементу з такими пігментами, як сажа або пероксид марганцю.

Слід пам'ятати, що абсолютно білих або абсолютно чорних кольорів в природі не існує. Найсвітліший білий колір має порошок сірчано-кислого барію. Порівняно з ним усі інші матеріали білого кольору темніші. Найчорніший колір має чорний оксамит.

         Хроматичні кольори. Це насамперед кольори сонячного спектра. Кожний хроматичний колір має такі властивості: кольоровий тон, світлоту, насиченість кольору.

Під кольоровим тоном розуміють таку його ознаку, за якою йому можна надати певну назву: червоний, синій, жовтий, зелений тощо. У природі є багато кольорових тонів. Природним рядом кольорових тонів є сонячний спектр. Є кольори, які значно відрізняються від спектральних, тоді їм присвоюють назву тих кольорових предметів або матеріалів, які є в природі (тютюновий, гороховий, цитриновий, сталевий тощо).

Світлота хроматичного кольору залежить від здатності його відбивати світлові промені. Два предмети одного кольорового тону, наприклад червоного, можна відрізнити за їхньою світлотою (світло-червоний, темно-червоний). Для кожного хроматичного кольору (червоного, синього, зеленого тощо) завжди можна підібрати ахроматичний (сірий) колір, рівнозначний за світлотою.

При змішуванні однієї і тієї самої кількості, наприклад, зеленої фарби з різною кількістю сірої одержимо ряд сумішей зеленкувато-сірого кольору однакової світлоти. Проте всі вони відрізнятимуться одна від одної і від вихідних кольорів (сірого, зеленого) насиченістю.

 

Рис. 62. Уявлення про масу кольору:а — обштукатурений стіни без урахування маси кольору (неправильне); б — те саме з урахуванням маси кольору (правильне)

    Насиченістю називають ступінь відмінності хроматичного кольору від ахроматичного тієї самої світлоти. Проте хроматичні кольори відрізняються від ахроматичних кольоровим тоном. Отже, під поняттям «насиченість» слід розуміти, наскільки більший або менший ступінь кольоровості двох кольорів відносно один одного при їх порівнянні. Якщо порівняти колір цинкового крону і ультрамарину, то можна помітити, що кольоровий тон крону відчувається менше, ніж ультрамарину. Отже, колір крону менш насичений, ніж колір ультрамарину.

         Найбільш насиченими чистими кольорами є кольори сонячного спектра. Кольори фарб, пігментів, кольорових розчинів значно відрізняються від спектральних і більш бліді, тобто менш насичені.

         Серед великої кількості хроматичних кольорів є тільки три (червоний, синій, жовтий), які не можна одержати змішуванням інших кольорів. їх називають основними. Змішуючи основні, отримують кольори інших тонів. Так, змішуючи червоний і синій кольори, одержимо фіолетовий, червоний і жовтий — жовтогарячий, жовтий і синій — зелений. Фіолетовий, оранжевий і зелений кольори називають змішаними. Змішуючи основні кольори зі змішаними, можна одержати нові кольори.

        Однак не всі хроматичні кольори при змішуванні дають інший хроматичний колір. Так, якщо змішати у певному співвідношенні червоний і зелений кольори, то отримаємо ахроматичний сірувато-білий колір.

         Кольори, які при змішуванні дають ахроматичний колір, називають взаємно доповняльними. Так, до червоних кольорів доповняльними будуть блакитно-зелені, до жовтогарячих — блакитні, до жовто-зелених — фіолетові тощо. Користуючись доповняльними кольорами, можна створити багато опоряджувальних сумішей сірого кольору з хроматичними відтінками

 

 

Рис. 63. Виступні й відступні кольори

         Хроматичні кольори поділяють на теплі і холодні. Жовто-червоні кольори, які нагадують колір вогню, сонця, розпеченого металу, називають теплими. Синьо-зелені кольори, які нагадують колір води, трави, льоду, називають холодними.

         Важкі і легкі кольори. Якщо обштукатурити нижню частину стіни (цоколь) розчином світлого кольору, а верхню — темного, то здаватиметься, що верхня частина ніби нависла над цоколем і тисне на нього. Це явище називають масою кольору. Якщо кольори поміняти місцями, таке відчуття зникає (рис. 62).

         З двох кольорів важчим завжди буде більш темний, насичений, тому під час штукатурення і облицювання фасадів у два кольори цоколь або один-два нижні поверхи роблять темнішими, ніж верхні.

         Виступні і відступні кольори. Облицюємо певну ділянку поверхні так, щоб на ній були плитки холодного і теплого кольорів. Розглядаючи поверхню, помітимо, що світлі плитки теплих кольорів здаються розташованими ближче, а темні холодних кольорів — далі. Це явище характерне не тільки для хроматичних, але й для ахроматичних кольорів

         Кольори, що здаються розміщеними ближче, ніж насправді, називають виступними, а ті, що далі, — відступними. Усі теплі кольори — виступні, а холодні — відступні. З двох теплих, двох холодних або двох ахроматичних кольорів виступним буде світліший.

         Як відомо, фасади, поштукатурені звичайними розчинами, підлягають фарбуванню, тому, враховуючи ці властивості кольорів, усі виступаючі з площини фасаду архітектурні елементи (паски, сандрики, карнизи тощо) слід фарбувати більш світлим кольором порівняно з кольором стіни. Тоді вони будуть виразніше проглядатися на фасаді.

Характеристика кольорів у послідовності спектра

         Червоний - найемоційніший колір інтер 'єру, він справляє найбільше враження, хвилює і збуджує. Найдоцільніше використовувати його там, де людина діє найактивніше, імпульсивно і прагне якнайвиразніше подати свій побут. У готельному номері - це вітальня. Цей колір уособлює енергію, поліпшує апетит, але зловживання ним викликає депресію. Проте його позитивна енергія надає атмосфері теплоти і незвичайного емоційного збудження.

         Комбінація червоного і чорного посилює стан безвиході; таке поєднання кольорів в інтер'єрі драматизує ситуацію, "забирає" у людей енергію, вони почуваються невпевненими, бояться втратити останні сили. Фіолетовий колір у поєднанні з червоним цілком логічно доповнює його. Таке незвичне поєднання зачаровує своєю еротичністю та аскетизмом. А поєднання червоного з жовтим викликає у людини непереборне бажання активно діяти, бажання щось вивчити, зробити відкриття, заробити багато грошей. Якщо ж жовтий домінуватиме, то це породжуватиме відчуття власної неперевершеності, гідності та повної незалежності. Сусідство із сірим - робить його імпульсивним. Таке поєднання символізує необдуманість, страх за певні наслідки. Червоний із білим посилює відчуття чистоти і повної ясності в поєднанні з екстравагантністю. Крім того, червоний на білому тлі інтенсивно трансформує енергію.

         Помаранчевий, оранж - цей колір асоціюється із золотистим апельсином. А це означає теплоту, бадьорість, радість. У таких кольорах найкраще оформляти інтер' єр холодної північної кімнати.

         Жовтий - дуже "теплий" колір. Якщо номер орієнтований на північ, то велика кількість жовтого кольору створює враження, що він дуже "веселий", сонячний, навіть тоді, коли сонце в ньому рідкісний гість. На думку психологів, жовтий колір - для людей, які ведуть активний спосіб життя, легко пристосовуються до будь-якої обстановки. Проте жовтий колір може також дратувати, все залежить від відтінку. Цей колір висвітлює натуру дружню та життєрадісну. Це колір надії та очікування щастя в усіх його проявах.

         У спальній кімнаті жовтий колір у поєднанні з фіолетовим і сірим може викликати невпевненість у своїх силах, нерішучість, але одночасно може активізувати естетичне сприйняття. Вкраплення червоного кольору в жовтий змусять людину помріяти, викличуть бажання позбутися труднощів. Прихильники жовтого кольору - люди щедрі, проте їм притаманна непостійність. Зелений колір у поєднанні з жовтим зумовлює прагнення викликати в оточуючих прихильність. Жовтий колір - втілення егоїзму, тому використовуючи його для оформлення інтер 'єру вітальні, де часто відбуваються ділові зустрічі, доцільно доповнити синім. Таке поєднання кольорів швидше викликає симпатію, бажання співпрацювати. Активний жовтий у поєднанні з жовтим пастельним ототожнюється з надією, альтернативністю і майбутніми змінами.

         Зелений - вважається заспокійливим кольором і для очей, і для нервової системи, оскільки він, як жоден інший, максимально наближений до природи. Цей колір символізує фінансовий і матеріальний добробут. Його полюбляють успішні бізнесмени. Він зумовлює рішучість, наполегливість, високу самооцінку і схильність до панських замашок. У нашій самосвідомості він асоціюється з травою, підтримкою і спокоєм.

         Використання зеленого кольору в інтер' єрі підкреслює значущість і високу ціну. Як не дивно, але він рідко заспокоює, найчастіше навпаки -збуджує. Проте на противагу червоному, він не породжує агресивність, а тільки посилює відчуття гордості за себе. Зелений колір сприяє проявам самоствердження, а в поєднанні з золотистим чи коричневим -посилює відчуття захищеності. М'які та ніжні відтінки цього кольору допомагають розслабитися, навіюють спокій. У поєднанні з синім -уособлює точність, усвідомленість, охайність; у поєднанні з сірим -символізує критичність, самоповагу, відчуття престижу і логічну послідовність. З жовтим кольором зелений використовується рідко, оскільки це означає корисливі почуття та честолюбність. Поєднання зеленого з чорним - ще гірше, це уособлення патологічної впертості і несприйняття навколишнього світу.

         У номерному фонді зелений колір найчастіше використовується в інтер' єрах віталень у вигляді декору текстилю - портьєри, оббивка, чохли, килими, диванні подушки тощо. У такому випадку стіни можуть бути жовтими, бежевими чи кремовими. Найкраще гармоніює з жовтогарячим, коричневим чи сірим кольорами.

         Блакитний - це колір неба, простору, повітря, свободи. Він дає відчуття спокою. Блакитний клір - один із відтінків синього. Досвідчені дизайнери врівноважують його теплими тонами червоного, жовтогарячого, жовтого і зеленого. Використовується в кабінетах, щоб акцентувати увагу на канцелярському приладді.

         Синій - це колір вічності, який об 'єднує сьогодення з минулим і прийдешнім. Він викликає відчуття єднання з оточуючим світом. В інтер 'єрах стимулює бажання медитації. Яскраво відображає силу почуттів. З давніх-давен його ототожнювали з космосом і приписували йому магічну силу. В поєднанні з білим він виражає метафізичну істину чи містичну реальність. Синій колір любить гру відтінків. При невмілому використанні цього кольору в інтер 'єрі, у людини, схильної до меланхолії, може з' явитися бажання до самопожертви. Поєднання синього з чорним діє заспокійливо, проте якщо набуває баклажанного відтінку, то може викликати депресію, оскільки уособлює жалість. Тому використовувати поєднання потрібно дуже обережно. Синій із сірим підкреслює раціоналізм, рівновагу, безпристрасність. Таке поєднання доцільно використовувати ненав' язливо у вигляді дизайнерських трюків (ваза в кутку, сервіз у серванті тощо). Синій колір дуже емоційний - він солодкуватий, чуттєвий, заспокійливий, тому допомагає розслабитися.

         Синім кольором можна декорувати спальню готельного кольору (покривала на ліжках, килими, штори та ін.). Присутність синього знижує апетит. Синій колір не може набриднути, він свіжий, спокійний, допомагає людям налагоджувати дружні стосунки.

         Фіолетовий - в інтер'єрах готельних номерів використовується рідко. Дизайнери дуже обережно ставляться до цього кольору. Вишуканий та екстравагантний, він був надзвичайно модним у вікторіанську епоху. Це колір емоційних контрастів, що символізує своєрідний містичний союз, завдяки якому все осмислене і бажане стає реальним. Його люблять натури пристрасні, доля яких часто буває трагічною, а також невпевнені в собі і делікатні люди. До нього варто ставитися з вірою в краще майбутнє. Йому надають перевагу інтелектуально відсталі люди, сексуальні меншини. Фіолетовий колір - уособлення нездійснених мрій. Він більше придатний для тих приміщень, де людина перебуває в піднесеному настрої - кафе, ресторані, дискотеці, але не в номерному фонді.

         Білий і чорний - модні кольори, дуже суперечливі, часто "міряються" силами між собою. Проте в інтер 'єрі вони доповнюють і підкреслюють один одного. Якщо білий - це возз' єднання всіх кольорів спектра, уособлення чистоти і чуттєвості, позитивного ставлення до самого себе і до оточуючих, то чорний - поглинає всі інші кольори, сприйняти його велич можна тільки шляхом використання активніших кольорів.

         Чорний - символ рішучого протесту, тому в інтер 'єрах його у чистому вигляді, як правило, не використовують.

         Білий колір символізує холодну стерильність лікарняних палат, тому в номерному фонді його доцільно використовувати при оформленні інтер' єрів ванних кімнат, для фарбування стель.

         Сірий - універсальний колір. Його вважають королем сучасних ін-тер' єрів. Насправді сірий з усіма кольорами, переліченими вище, формує єдиний органічний колірний колорит. Він одночасно ніжний і стильний. В поєднанні з іншими кольорами створює особливу гаму. Його прихильники відзначаються твердістю, наполегливістю, витримкою. Інтер'єр у сірих відтінках уособлює "пристановище" людини, яка намагається відгородитися від зовнішнього впливу і звільнитися від зайвих зобов' язань. В інтер' єрі готельних номерів використовується рідко.

         У нашому житті й діяльності велику роль відіграє колір, що оточує й супроводжує нас усюди. У природі немає нічого безколірного. Одні кольори дуже яскраві й чисті, інші - бліді й такі невизначені, що деколи важко дібрати їм назву. Художники, архітектори, дизайнери досить часто розв’язують композиційні задачі, пов’язані з кольоровим тлом виробничого, суспільного й житлового інтер’єрів (рис 64).

Колір - це властивість тіл викликати те чи інше зорове відчуття згідно зі спектральним складом відбитого або випромінюваного ними світла. Кольори поділяють на такі види: хроматичні й ахроматичні. До групи ахроматичних належать білий, сірий і чорний кольори. Вони характеризуються лише кількістю відбитого світла або неоднаковим коефіцієнтом відбиття.

 

         Ахроматичні кольори відмінні один від одного тільки за яскравістю, тобто вони відбивають різну кількість світла, що падає на тіло. Між найяскравішими - білими і найтемнішими - чорними кольорами є різні відтінки сірого кольору: світло-сірі, темно-сірі (мал. 259, а).

         Хроматичні кольори (мал. 259, б) - це ті кольори та їх відтінки, які ми розрізняємо в спектрі (червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий). Хроматичний колір визначається трьома фізичними властивостями: кольоровий тон, насиченість і яскравість.

Кольоровий тон і насиченість є якісними характеристиками кольору. Кількісний бік кольору визначає яскравість, тобто кількість кольору, відбитого від певної пофарбованої поверхні. Якість хроматичного кольору залежить від загального світлового потоку, що падає на зображуваний об’єкт.

Для кожного хроматичного кольору можна знайти інший хроматичний, який при змішуванні з першим у певних пропорціях дає ахроматичний колір. Ці кольори називаються допоміжними, вони є контрастними один до одного. На колірному колі вони розташовуються на різних кінцях одного діаметра.

Розглянь кольорове коло. Які кольори в ньому «теплі», а які - «холодні»?

У технічній естетиці, дизайні та архітектурі широко використовують змішування кольорів (мал. 65, а). Наприклад: змішуючи червоний і зелений кольори, одержимо жовтий колір, змішуючи червоний і синій -фіолетовий або пурпуровий.

У кожного з нас є свій улюблений колір. Але не завжди варто саме цим керуватися, добираючи та поєднуючи кольори. Адже саме гармонізація кольорів є основною властивістю виробу (рис 65, б). Вдало їх поєднати досить важко. Тому краще в процесі художнього конструювання користуватися відповідними положеннями про гармонію кольорів. На малюну 65 проілюстровано гармонізацію кольорів у природі.

         Кольори, які найчастіше поєднуються в інтер’єрі, наведено в таблиці 2.

Таблиця 2. Поєднання кольорів в інтер’єрі

колір	Гармонійні кольори
Червоний	Зелений, сірий
Темно-червоний (бордо)	Перлинно-сірий, рожево-білий
Рожевий	Чорний, бежевий, блакитний
Насичено-рожевий	Світло-блакитний, зелений
Коричнево-рожевий	Блакитний, кремовий
Блідо-рожевий	Салатовий, блідо-бузковий, блакитний
Жовтогарячий	Фіолетовий, блідо-блакитний, світло-синій
Солом’яно-жовтий	Блідо-рожевий, сірувато-блакитний, зелений, фіолетовий, блакитний
Жовтий	Світло-пурпуровий, зелений
Блідо-жовтий	Сірувато-рожевий, блідо-зелений
Золотистий	Світло-сірий, зелений, темно-червоний
Блідо-зелений	Коричневий, бежевий, волошковий, рожевий
Сіро-зелений (колір морської хвилі)	Жовтий, пісочний, оранжевий, рожевий
Темно-зелений	Темно-зелений, пурпурово-рожевий
Сіро-блакитний	Зелений, сірий, рожево-пурпуровий
Синій	Жовтий, пісочний, оранжевий, рожевий
Фіолетовий	Блідо-бузковий, рожево-пурпуровий

 

     Розглянь подані нижче монохромні інтер’єри. Який із них ти обрав би для інтер’єру власної кімнати?

    Фіолетовий колір (рис. 66, а) пасує людям владним, але благородним, тим, хто вірить у містику і має нахил до творчості.

    Зелений - найкомфортніший, найсвіжіший колір з усієї палітри (рис 66, б). Він викликає тільки позитивні емоції й виключно приємні асоціації, наприклад, з лісом, соковитим листям, яскравою травою

і мінералом смарагду. Використання зеленого кольору - це хороший стартовий майданчик для створення ідеального домашнього інтер’єру, який буде наповнений атмосферою релаксу й повного заспокоєння.

        Помаранчевий колір робить приміщення життєрадіснішим, теплішим, активнішим. Використовуючи помаранчеві відтінки, слід бути обережним, адже цей колір має властивість витісняти всі кольори (мал. 263, а).

Інтер’єри блакитного кольору були й залишаються модними. Використання його в інтер’єрі виправдане (мал. 67, б).

      Коричневий колір має величезний потенціал як з дизайнерської, так і з психологічної точки зору (рис 68, а). Він символізує надійність, відданість, стабільність. Цей колір також справляє позитивний вплив на людину, наприклад, під час стресових ситуацій здатний підсилювати заспокійливий ефект, а під час хвороби навіть полегшує фізичний біль. Сірий колір також доцільно використовувати в інтер’єрах (рис68, б).

      Раціональне використання кольору сприяє кращій організації праці та відпочинку людини, зменшує втомлюваність, знижує травматизм, підвищує працездатність. «Теплі» кольори пасують кімнатам з вікнами на північ, а «холодні» - кімнатам з вікнами на південь