Урок 44 с т 26 гр. Свердління деревини ручними інструментами

Урок 44 с т 26 гр. Свердління деревини ручними інструментами

         Свердління застосовують для виготовлення круглих (циліндричних) отворів під вставні круглі шипи (шканти), шурупи, болти тощо. Різальним інструментом для свердління є свердла різних розмірів і конструкцій. Кожне свердло складається із стержня, внизу якого є різці, а вгорі хвостовик, яким кріплять свердло в пристрій. Робоча частина свердла може мати один або кілька різців, розміщених по гвинтовій лінії або на кінці свердла.

         Види ручних свердел. Ложкове (перове) свердло (рис. 107, а) — це металевий стержень, який в робочій частині має поздовжній жолобок, що закінчується гострим звуженим кінцем — лезом. Одна кромка жолобка (різальна) загострена на всю довжину, друга — тільки спрямовує і центрує свердло.

         Ложкові свердла працюють при натискуванні на них зверху. Вони не викидають стружку і тому їх доводиться в процесі роботи час від часу витягувати з отвору і вичищати. Якщо цього не робити, то свердло швидко нагріватиметься і може зламатись. Оскільки шорсткість отворів, висвердлених ложковим свердлом, не висока, то його застосовують рідко (отвори під болти, нагелі, шурупи тощо). Діаметр цих свердел 1,5 - 15,0 мм.

 

Рис. 107. Свердла:

а - ложкове;  б - завиткоподібне;  в - шилове;  г - центрове;  д - гвинтове;  е - спіральне; ф - пробкове; ж - зенкувальне;  з, і, к - спіральні для свердлильних верстатів.

 

         Завиткоподібне свердло (рис. 107, б) подібне до ложкового і тільки закінчується завитком, який утворює центруючий кінець, угвинчуючись в деревину, втягує за собою гвинтоподібну канавку стержня, яка частково викидає стружку. Недоліком цього свердла є те, що його тонкий кінчик часто ламається, а гострити його важко. Завиткоподібні свердла застосовують так само, як і ложкові, діаметри їх такі самі.

         Шилове свердло (рис. 107, в) має форму тригранника. Ним висвердлюють отвори під шурупи.

         Центрове (центроперове) свердло (рис. 107, г) у робочій частині має вигляд лопатки з шилоподібним центром і дорожником, що підрізає деревину по колу висвердлюваного отвору і плоского різця, який знімає підрізану деревину по колу у вигляді гвинтової стружки. Радіус дорожника дещо більший від радіуса різця і дає можливість висвердлювати отвори з досить чистими стінками.

         Центрове свердло працює тільки обертаючись в один бік при натискуванні на нього зверху. Його використовують для висвердлювання неглибоких отворів, бо воно стружки не викидає. Діаметри цих свердел 12—15 мм.

         Гвинтове свердло (рис. 107, д) — це стержень, 2/3 довжини якого є гвинтом, що закінчується двома різцями. Центром гвинтового свердла є конусоподібний гвинтик, який під час свердління втягує свердло в деревину, тому при свердлінні натискувати на нього майже не потрібно. У процесі свердління за допомогою витків гвинта стружка викидається на поверхню деревини, що дає можливість висвердлювати досить глибокі і досить чисті отвори. Ці свердла застосовують для висвердлювання різноманітних отворів діаметром 6 - 40 мм.

         Спіральне (шнекове) свердло (рис. 107, е) має аналогічну будову і розміри, але тільки з однією спіраллю. Воно викидає стружку і застосовується там, де й гвинтове.

         Пробкове свердло (рис. 107, є) має стержень, робоча частина якого закінчується сталевою циліндричною коробкою з діаметральною перегородкою. Нижня кромка стінки коробки підрізує деревину по колу, а діаметральна перегородка — плоским різцем. Часто по коловому підрізувачі для полегшення різання роблять зубці, як у пилки. Пробковими свердлами висвердлюють сучки, які потім залатують пробками (вставками). Діаметр пробкових свердел 15 - 50 мм.

         Зенкувальне свердло (рис. 107, ж) у робочій частині має вигляд конуса з поздовжніми канавками на бічній поверхні в напрямку до центра. Зенкувальне свердло призначене для конічного розсвердлювання верхньої частини готових отворів під головки шурупів. Діаметри цих свердел 10 - 30 мм.

         Працюючи на свердлильних верстатах, застосовують спіральні  свердла (рис. 107, з, і, к). Свердла гострять на наждачних брусках або дрібними напилками різних форм залежно від форми різця. Бічні різальні кромки застосовують тільки зсередини. Під час гострення треба стежити, щоб не зменшився діаметр свердла.

         Прийоми роботи ручними свердлами. Для висвердлювання отворів свердлу надають обертового руху за допомогою дерев'яної ручки, що кріпиться у верхній частині свердла, коловорота або інших пристроїв. У меблевому виробництві найширше застосовують коловорот.

         Висвердлюючи отвори, деталь кріплять у верстаті. Центр свердла ставлять точно в центр наміченого отвору. В усіх випадках вісь обертання коловоротів (або дрелі) має збігатися з віссю висвердлювання отвору, тобто свердло має бути під прямим кутом до площини, в якій висвердлюють отвір (рис. 108). При вертикальному розміщенні свердла лівою рукою тримають коловорот за ручку-головку, а правою — за ручку на колінчастому стержні. Висвердлюючи горизонтально отвори, ручку-головку впирають у корпус, підтримуючи її лівою рукою. Якщо висвердлюють наскрізні отвори, то на місці виходу свердла під деталь підкладають щільно притиснутий брусок, щоб запобігти виколюванню. У процесі роботи коловорот та інші пристрої треба натискувати плавно і рівномірно. Під час висвердлювання наскрізних отворів неможна перевіряти вихід свердла з деревини.

 

 

Рис. 108. Свердління   коловоротом:

а - вертикальне;  б – горизонтальне.