Урок 7. Види прямих кутів
Внутрішній кут у місцях з’єднання двох стін або стіни і стелі називають лузгом.
Зовнішній кут, утворений у місцях з’єднання двох стін, називають усьонком. Щоб поштукатурені зовнішні кути швидко не оббивались, вершину кута зрізують, створюючи плоску або заокруглену фаску.
Послідовність виконання лузгів, усьонок, прямих кутів
Нанесений підготовчий шар штукатурки у внутрішніх або зовнішніх кутах розрівнюють звичайним півтерком або дерев’яними чи алюмінієвими кутовими півтерками Опорядження кута звичайним півтерком потребує від штукатура високої майстерності, та й виконані таким способом кути здебільшого не відповідають технічним вимогам. Тому для цієї роботи найкраще застосовувати кутові півтерки з відповідним профілем кута. Форма і довжина такого півтерка дають змогу зробити кут правильної форми. Затирання кутів дуже трудомісткий процес і потребує від штукатура певної майстерності. Щоб під час натирання кутів на поверхні не залишалось подряпин від великих зернин піску, виконувати кути слід розчинами, приготовленими на просіяному дрібнозернистому піску з розмірами зерен до 1,2мм. Затираючи кут, півтерок трохи притискують і пересувають послідовно вниз і вгору При цьому стежать, щоб кут не мав відхилень від вертикалі. Якщо при обробці кута в деяких місцях залишаються вибоїни та пустоти, їх додатково закидають розчином і продовжують затирати півтерком до утворення рівних поверхонь Щоб поштукатурені зовнішні кути швидко не оббивались, вершину кута зрізають, створюючи плоску або заокруглену фаску. По всій довжині кута фаска має бути однакової ширини. Затирають фаску півтерком після закінчення обробки кута. Для цього півтерок прикладають до кута, трохи натискують на нього і пересувають вниз та вгору. Крім того, кут з фаскою можна утворити відразу ж під час розрівнювання нанесеного на поверхню шару ґрунту, якщо його обробляти фасонним кутовим півтерком з профілем фаски.
Штукатурення елементів віконних і дверних прорізів
Основними елементами віконного прорізу, які підлягають штукатуренню, є укоси, заглушини та злив (рис. 3.9), а дверного —укоси. Укоси бувають зовнішні та внутрішні, які, в свою чергу, поділяють на верхні та бокові. Нижній зовнішній укіс, призначений для відведення дощової води від віконного блока,називають зливом. Поверх нижньоговнутрішнього укосу влаштовують підвіконня.
У сучасному будівництві лише в деяких випадках застосовують подвійні (літні й зимові) вікна, які закріплені в окремих коробках. Між ними залишаються проміжки, які називають заглушинами. Вони також бувають верхні, бокові та нижні.
Штукатурення внутрішніх укосів. До початку штукатурення укосів потрібно перевірити міцність закріплення та вертикальність коробки. Після встановлення коробки проміжки між нею і стіною заповнюють теплоізоляційним матеріалом. Для цього традиційно використовували шлаковату, паклю, змочену вгіпсовому або глиняному розчині, будівельну повсть тощо. Нині для тепло-і гідроізоляції застосовують ущільнювальну монтажну піну. Перед цим підготовлюють коробку: перевіряють вертикальність, прямокутність та закріплення її у віконному прорізі. Поверхні стіни і коробки мають бути чистими і сухими. Перед безпосереднім нанесенням монтажної піни їх трохи зволожують.
Потім за допомогою монтажного пістолета наносять у простір між коробкою і стіною з аерозольного балона тонким шаром пасту. З'єднуючись із повітрям, вона збільшується в об'ємі і заповнює простір, створюючи теплоізоляційний прошарок. Застиглу піну зрізують врівень з коробкою і покривають шаром силіконового герметика, який захищає коробку від вологи та гниття.
Рис. 3.9. Елементи віконного прорізу:1 —злив; 2 —нижня заглушина; 3—зовнішній боковий укіс; 4 —віконні коробки; 5 —бокова заглушина; 6 —внутрішній боковий укіс; 7 —підвіконня
Після герметизації коробки встановлюють підвіконну дошку: дерев'яну —на вапняно-гіпсовому розчині, а скляну, бетонну чи мозаїчну —на цементному. Місце, де встановлюватиметься дошка, очищають від пилу і будівельного сміття, а потім змочуютьводою. Встановлена дошка повинна мати нахил 1...2° у бік підлоги. Правильне положення дошки вивіряють дерев'яними клинками або кусочками цегли, які підкладають під неї до нанесення розчину. Вивірену дошку знімають і на це місце накладають розчин так, щоб він трохи виступав за рівень клинків. На цей розчин кладуть дошку і притискують її до клинків. Залишок розчину, що виступив з-під дошки, знімають кельмою до рівня стіни, а це місце затирають.
Після встановлення підвіконня на стіні по периметру прорізу прикріплюють напрямні рейки для пересування малки. Рейки прикріплюють до поверхні затискачами, прибивають цвяхами або «приморожують» гіпсовим розчином. Спочатку закріплюють верхню рейку, перевіряючи рівнем її горизонтальність, потім бокові, вертикальність яких можна перевірити виском. Для підвищення продуктивності праці можна використовувати рамки для, обштукатурення укосів потрібних розмірів з шириною дощок 100 мм. Усі напрямні мають бути паралельні відповідним брускам коробки.
Площини укосів завжди роблять під тупим кутом до поверхні стіни. Розмір кута для верхнього і бокових укосів прорізу має бути однаковим. Для визначення місця закріплення напрямних рейок до коробки віконного блока застосовують дерев'яний кут ник.
При користуванні цим пристроєм визначають відстань від брусків коробки до напрямних рейок, які закріплюють на стіні.
Частіше замість дерев'яного кутника використовують металевий. Пластинка кутника, яка фіксує положення рейок, пересувається на потрібну відстань і закріплюється спеціальним гвинтом.
Для штукатурення внутрішніх укосів здебільшого використовують розчин такого самого складу, як і для стін. При штукатуренні стін вапняним
35розчином до нього додають гіпс, який сприяє швидкому твердненню розчинуі надалі збільшує міцність укосів. Перший рідкий шар розчину накидають ковшем, другий інаступні —кельмою з .сокола.Нанесений шар розчину розрівнюють спеціальною малкою, яку прикладають так, щоб один кінець її пересувався вздовж чверті коробки, а другий —по напрямній рейці (рис. 3.11, а).На вертикальних укосах малку пересувають знизу вгору (рис. 3.10, б). Знімають рейки, коли розчин частково затвердне. Місця, пошкоджені затискачами, підмазують і затирають теркою «врозгін».
НаРис.3.10. Розрівнювання малкою укосів:а)горизонтальних;б)вертикальних
На верхньому укосі слід виконати натирання усьонка, на бічних —залишити зверху відрізок гострого усьонка 200...300 мм завдовжки, а на іншому відрізку усьонка до низу зробити плоску чи заокруглену фаску.
Штукатурення заглушин. Для створення певного профілю заглушин застосовують дерев'яні малки. Верхню і бічні заглушини роблять прямокутними, пересуваючипрямокутну малку профілю вздовж двох коробок. Штукатурять їх вапняно-цементним розчином. Для оберігання віконних рам від гниття нижню заглушину роблять жолобчастою, застосовуючи спеціальну фігурну малку (див. рис. 3.9), яку пересувають по нижніх брусках коробки. Штукатурять нижню заглушину цементним розчином. Коли розрівняний розчин частково затвердне, поверхню залізнять.; Для цього на свіжу розрівняну поверхню заглушини насипають шар сухого цементу 2...З мм завтовшки і відразу ж розгладжують і ущільнюють його галтельною теркою, оббитою жерстю.
Зовнішні укоси і злив штукатурять цементним або цементно-вапняним розчином. Це роблять так. До зовнішнього підвіконня прибивають напрямну рейку, паралельну нижньому бруску коробки, перевіряють її горизонтальність рівнем. Нанесений розчин розрівнюють спеціальною малкою, прикладаючи її так, щоб один кінець, з вирізаною чвертю, пересувався вздовж коробки, а другий —по напрямній рейці. Після розрівнювання розчину злив залізнять так само, як і нижні заглушини.
Немає коментарів:
Дописати коментар